ВГСУ: Під час використання службового автомобіля не у зв'язку з виконанням трудових обов'язків відповідати за заподіяну шкоду повинен сам водій транспортного засобу, а не особа, що є власником автомобіля (ВГСУ, справа № 914/2117/16, від 27.03.17)
Володіння і розпоряджання транспортним засобом є досить відповідальною діяльністю, яка потребує хоча б базового рівня правосвідомості, інакше не уникнути неприємностей у ситуаціях від яких ніхто не застрахований.
В цій справі між страховою компанією (страховик, позивач) та вищим навчальним закладом (страхувальник, відповідач) укладено договір обовязкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. 17.11.2014 р. за участю застрахованого автомобіля страхувальника ГАЗ та легковика, що належить сторонній особі, сталася дорожньо-транспортна пригода. Відповідно до звіту про оцінку легковика вартість відновлювального ремонту становить 49901,99 грн.
Постановою районного суду водія автомобіля ГАЗ визнано винним за ст.124 КпАП і за ч.1 ст.130 КпАП та накладено штраф. Страховик сплатив водію легковика зазначену суму страхового відшкодування, та звернувся до страхувальника з вимогою про виплату у порядку регресу 49901,99 грн.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду в позові відмовлено. Ці рішення ВГСУ залишив без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами, по-перше, в трудових відносинах, а, по-друге, шкода, заподіяна нею у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
З огляду на зазначене суди дійшли правильного висновку про те, що водій автомобілю ГАЗ, що належить відповідачеві, вчинив ДТП під час використання ним службового автомобіля не у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків, поза робочим часом, у нетверезому стані, а тому (з урахуванням правил п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") відповідати за заподіяну шкоду повинен сам водій транспортного засобу, а не відповідач, що є власником автомобіля.
Довідка: подібна правова ситуація була предметом розгляду ВСУ, який виклав аналогічну позиція в постанові від 28.01.2015 у справі № 6-229цс14.
http://protokol.com.ua